Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
 Сторінка депутатів 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту

Новини Куликівки

Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна / news

До історії церкви села Орлівка

Версія для друку Версія для друку

11.04.2013 

Перша писемна згадка про село Орлівку відноситься до 1638 року (перепис часів Речі Посполитої). На жаль, встановити дату самого заснування села поки що немає можливості, як і не ясно напевно, коли була збудована в селі перша власна церква. Згадки священиків Орлівської церкви 18 століття про своїх прадідів-попередників (самі згадки з’являлись в зв’язку з доведенням майнових прав) дають можливість припустити з великою долею ймовірності існування церкви вже з другої половини 17 століття.

Отже, першим чи одним з перших священиків орлівської церкви був Тимофій. Наступником був його син чи зять Євсевій Чайковський, син же Євсевія Микола за станом здоров’я (він був з малечку сліпий) не зміг продовжити батьківську справу, отож приход отримав зять Євсевія - Фома Медведовський, який потім передав його в свою чергу своєму сину Михайлу Медведовському (нар бл. 1704р. - помер бл.1743р.).

Орлівка початку 18 століття, тобто 300 років тому, була вже великим селом в більш ніж ста дворів, в яких проживало більше 1000 осіб і де щороку народжувалось в середньому 30 дітей. На ці часи припадає перша точно датована згадка існування Михайлівської церкви в селі - перша метрична книга про хрещених, вінчаних та померлих, ведення якої розпочате в 1720х (перші збережені записи 1724р. Цікаво, що в тодішніх записах про вінчання головними діючими особами виступають батьки молодих, типовий запис виглядає як «…1728 року во февралі 10 дня Грицько Попруга за сина свого Олексія у Стефана Ковбаси дочку Катерину…» ). Вірогідно від цієї церкви й пішло свято храму «на Михайла», що й до цього часу відзначається в селі. Також на ці ж часи припадає і побудова в 1733 році нової будівлі церкви, що проіснує до кінця 19 ст. і, яка помилково вважається першою. При церкві на той час, згідно ревізій, існувала школа і шпиталь (такий собі будинок для безпритульних).

Михайло Медведовський помер молодим , маючи малолітніх синів, отож від Медведовських приход отримав новий священик Дмитро Фащинський. Він відзначився в історії 1750-х років, що у вигляді розслідування «О блудстве орловского священика Дмитрия Фащинского» дійшла аж до Київської духовної консисторії. Мова йшла про підозру на позашлюбне співжиття священика зі своєю наймичкою.

Після Дмитра Фащинського наступним священиком став Василь Іванович Хорошкевич. Його час припадає на середину століття, коли було проведено так званий Румянцевський перепис Малоросії, де й зберігся перший короткий опис будівлі церкви за 1768 рік – «церква дерев’яна підремонтована з одним престолом в ім’я Архистратига Михаїла з огорожею, при ній дзвіниця, богоділень дві, в них перебувають убо-гі, що живуть з мирського подаяння. Біля церкви двір старий, в якій живе священик». Рід Хорошкевичів зміг під кінець 18 століття отримати дворянство і закріпитись в Орлівці в якості місцевих дрібних поміщиків, останні його нащадки покинули село в 1920-х. Наступником Василя Хорошкевича став Кондратій Андрійович Стопаковський, людина з доброю на той час освітою (закінчив Києво-Могилянську академію по класу риторики). Тож не дивно, що його було призначено благочинним, і відповідно за час його перебування священиком на рубежі 18 і 19 столітть Орлівка, що на той час мала населення вже більш ніж 2000, була центром благочиння (церковно-адміністративного району, що включав в себе до півтора десятка приходів). Зазначений період був часом ліквідації козацького устрою в Україні та остаточного закріпачення селян, в останньому відзначивсь і Стопаковський – збереглась справа 1796 року з Березинського повітового суду з приводу привернення згаданим священиком в підданство одного з селян.

На епоху Стопаковського маємо наступний опис церкви 1804 року «Церква Собор Архистратига Михаїла Господня, міцна, дерев’яна, благолєпна». На цей час припадає поділ церкви на два приходи і поряд з Стопаковським з’являється другий священик - Данило Кочерга. Тодішній прибуток церковного кліру складався з результатів обробітку землі, належній до церкви, та плати за виконання обрядів (хрещення, вінчання тощо). Останнім служителі церкви бува зловживали, зокрема збереглась скарга 1812р. орлівського козака Браницького чернігівському архієпископу на Данила Кочергу за вимагання надмірної плати ним за вінчання сина козака і прохання дозволу бути повінчаним або Стопаковським, або священиком іншого приходу (в ті часи населення було прив’язане до конкретного приходу і самовільне вінчання іншим настоятелем «чужого» прихожанина могло закінчитись серйозним штрафом для такого попа). В часи, коли не існувало ЗАГСів, а запис в метричній книзі мав основну юридичну силу для реєстрації всіх ключових подій в житті людини від народження до смерті, роль церкви в людському житті була надзвичайно великою. Власне, первісне значення словосполучення «гражданский брак» відноситься саме до шлюбу, не освяченого церквою.

Після Кондратія Стопаковського священиком в 1826 році став його зять Іван Кирилович Григорович, а після смерті Данила Кочерги на прохання орлівських прихожан в 1834 році штатний розпис священо- і церковнослужителів скоротили до одного священика, одного дячка і одного пономаря. І хоча в відомостях про доходи орлівський церковний клір писав «содержание скудное», та все ж знайшлись заздрісники, що в 1833 році на Григоровича зробили донос про «вправляння ніби-то їм в картярській грі та рушничному полюванні», - занять, які явно не пасували до високої посади і морального образу настоятеля. Втім проведене розслідування спростувало звинувачення, виправдало священика і донос залишився без наслідків.

Спадкоємцем Григоровича стає його зять Олександр Якимович Петрушевський, що зайняв місце священика відразу по закінченню Чернігівської духовної семінарії в 1847 році. За безпорочну службу отримував від архієпископа нагороди, а, як визнання від інших священиків, був вибраний духівником по благочинню (тоді з центром у Хибалівці). На посаді він перебував півстоліття, і саме при ньому було збудовано «на кошти прихожан» і освячено в 1887 році нову Вознесенську церкву - дерев’яну, на кам’яному фундаменті, криту залізом з двома престолами - Вознесіння і знову Михаїла. Друге орлівське храмове свято «на Ушестя» бере свій початок саме від цієї церкви. Старе ж приміщення церкви розібрали і з неї побудували на двох сільських кладовищах каплиці.

Що цікаво, фактично весь час існування орлівських церков з найперших згадок в 18 ст. і до початку 20 століття при них були церковно-приходська школа і богадільня.

Треба зазначити, що в 19 ст. до церкви належало 60 десятин орної і сінокосної землі (65,5 Га), проте вона не оброблялась служителями церкви, а здавалась в оренду місцевому населенню, яке за користування нею віддавало значну частину урожаю священику, а з середини 19 століття священик отримував від державної казни ще й суму грошима. І хоча в очах селян, особливо малоземельних, його соціальний статус міг викликати певну заздрість, проте вигоди посади сільського священика не були аж надто привабливими для людей, що мали можливість отримати відповідну до такої посади освіту. Тож не дивно, що священицькі сини, випускники семінарій, часто намагались продовжувати освіту в світських навчальних закладах для можливості в подальшому обійняти більш перспективні посади, зовсім не пов’язані з церковним життям.

Після Олександра Петрушевського з 1899р. священиком став Михайло Якимович Петрушевський, ймовірно його молодший брат. На той час це вже був немолодий чоловік на шостому десятку років, який до цього 20 років був священиком церкви с.Заньки, де відзначився зразковим виконанням обов’язків, за що мав церковні нагороди від чернігівського єпископа.

На початок минулого століття, тобто сто років тому, Орлівка мала більше 500 дворів з населенням в три з половиною тисячі людей, згідно метричних книг в селі, народжувалось щороку майже двісті дітей, вінчалось більше двадцяти пар.

У травні 1917р. новим священиком стає Рублевський Олександр Михайлович, що до цього два роки був священиком в містечку Березні. Його час припадає на бурхливі події державних змін, коли «Приход Вознесенської церкви села Орлівка» перетворився на «Вознесенську релігійну общину с.Орлівка», яка потім і зовсім була ліквідована, а приміщення церкви перетворене на сільський клуб. Але це вже зовсім інша історія…

Автор статті Андрій Потьомкін

Повернення до списку новин

 





       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014