Головна 
 Районна влада 
 Візитівка району 
 Новини  
 Гуманітарна сфера 
 Відпочинок 
 Довідка 
 Сторінки установ і організацій 
Головна
Пошук
Контакти
Мапа сайту

ОРЛІВСЬКА сільська рада
Голова сільської ради
Історична довідка
Видатніземляки
Рішення

Пошук по сайту


Авторизація

Запам'ятати мене на цьому комп'ютері
  Забули свій пароль?
  Реєстрація


Головна / Районна влада / Сільради / ОРЛІВСЬКА сільська рада

Історична , соціально-економічна та культурна довідка с. Орлiвка Куликівського району Чернігівської області

Версія для друку Версія для друку


З iсторiї села

Орлiвка розташована на пiвднi Куликiвського району, на алювiальнiй рiвнинi, найбiльша абсолютна висота 122 м.
Виникнення села вiдноситься до часiв Богдана Хмельницького. Уснi перекази стверджують, що розбитi Петром I шведи тiкали через Орлiвку. На тому мiсцi, де зараз знаходиться Орлiвка, в давнину була лiсиста мiсцевiсть, протiкала рiчка Чучман. На високих деревах гнiздились орли. Їх було дуже багато, вони винищували в навколишнiх поселеннях домашню живнiсть. Були органiзованi мисливськi групи, якi дiсталися до "орлиного царства". Дуби поступово вирубали, орлiв -знищили, а на рiчечцi Чучман виросло невелике поселення, вiд якого i бере свiй початок Орлiвка. За одним переказом першим поселенцем був козак Ковбаса, за iншим - Орлов. Найбiльш iмовiрно, що село Орлiвка засноване приблизно в першiй чвертi ХVIII столiття. З архiвних джерел вiдомо, що наказний гетьман Яким Сомко дав "вибельському сотнику Степану Шубе) привилей на деревню Грабовку да на деревню Орловку. Государь подтверждает распоряженiє грамотою от 26 мая 1661 г".
В "Описании Черниговской губернии" видання 1898 року Олександр Русов дає такi данi про Орлiвку: початок 18 ст. - 4 двори, кiнець його - 127 дворiв, 1858 рiк - 337 дворiв, 1892 р. - 458, 1896 - 497, 1897 - 503 двори i 3085 жителiв.
Великих землевласникiв у селi не було. Його основну частину становили козаки. Найбiльше землi мав помiщик Микита Тризна (500 десятин), а також селяни Яким Козлов, Трифон Козлов, Горбан, Хорошкевич, Скорина. Полковник Микита Тризна приїхав в Орлiвку доживати свiй вiк. У помiщика був управляючий, на сезоннi роботи наймали селян. Донька Марiя Тризна була членом органiзацiї "Народна воля". Її разом з iншими засудили за замах на Олександра III, але вона втекла (нiби-то її пiд телячими шкiрами привезли в Орлiвку). Жила в селi нелегально, потiм вийшла замiж за лiкаря Тесана. Марiя Тризна пiсля Лютневої революцiї 1917 року вiдкрила в своєму будинку школу.
До революцiї бiльшiсть селян жили дуже бiдно, в багатьох господарствах не було корiв i коней. Лiкувального закладу в селi не було. Багато людей хворiли i рано помирали. Особливо високою була дитяча смертнiсть. Бiднiсть, неписьменнiсть i дикiсть ставали причиною частих бiйок, особливо пiд час храмових свят. Було поширене старцювання.
Земська трикласна школа в Орлiвцi була вiдкрита приблизно у 1880 роцi, а церковно-приходська значно ранiше. У 1885 роцi земство починає будiвництво трикласного примiщення школи, яке було закiнчене у 1896 роцi. Населення не любило попа i завiдуючого школою за їхнi монархiчнi погляди, пiсля революцiї 1917 року вигнало з села.
У 1918-1920 роках у селi створюється ревком, який по черзi очолювали Ф. Ковбаса, М.Таценко, П.Слiсаренко, О.Оскiрко. Земля розподiлялась мiж найбiднiшим населенням. Перший комнезам у селi було органiзовано в 1919 роцi. У 1927 роцi було створено СОЗ i придбано перший тракторець "Фордзон". Першим трактористом був Федiр Рудич, а потiм - Трифон Козел.
У 1928 - 29 роках в Орлiвцi створено першi колгоспи "Згода", "Зiрка", "Вiльна праця", "Жовтень", iм.Будьонного. В 1932 роцi всi дрiбнi колгоспи об'єдналися в один - iм.Ворошилова, а потiм утворилося два iм.Ворошилова та iм.Кагановича, якi проiснували до 50-х рокiв. Першим головою сiльради став Трифон Кирилович Носенко - в 1922 роцi, а в 1933 - Кузьма Олександрович Шунько.
Незадовго до вiйни колгоспи одержали по однiй автомашинi, в обох господарствах вiд МТС працювало 4 трактори. Перший комбайн прийшов на роботу в село в 1940 роцi.
Село Орлiвка було окуповане 9 вересня 1941 року. Настав найважчий i найсуворiший перiод в його iсторiї. Гiтлерiвцi розграбували колгоспи, забрали худобу, сiльськогосподарський iнвентар, зруйнували млин, колгоспнi будiвлi. Багато молодi забрали на каторжнi роботи в Нiмеччину.
У селi була створена пiдпiльна група з 24 чоловiк на чолi з Петром Конашевичем, дiяльнiсть якої активiзувалась особливо у 1943 роцi. Багато жителiв села пiшли в партизанський загiн "За Батькiвщину".
Село було звiльнене вiд фашистсько-нiмецьких окупантiв 17 вересня 1943 року. З вiйни не повернулися додому 368 орлiвцiв. Жителi села воювали на рiзних фронтах - пiд Сталiнградом, Ленiнградом, Москвою, на Курськiй дузi, звiльняли Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Румунiю. Декому з фронтовикiв пощастило зустрiти перемогу в Берлiнi.
Колгосп iм.Кагановича з 1944 року очолював О.Ю.Шимко. Вiн багато зробив для села. При ньому село радiофiкувалось i електрифiкувалось, збудовано тваринницькi примiщення, лiкарню. У 1960 роцi обидва колгоспи об'єднались в один "Україна". Було збудовано ремонтну майстерню, прокладено асфальтнi дороги, розпочато будiвництво типового примiщення школи, яке завершено у 1970 роцi. За колгоспнi кошти було збудовано дитячий садок, молочний комплекс на 800 корiв, багато тваринницьких примiщень, житлових будинкiв, впорядковано територiї села i виробничих дiльниць. Прибуток колгоспу у 1980 роцi становив 1 млн. 65 тис. крб, у 1984 роцi - 3 млн.крб. Це було одне з наймiцнiших господарств у районi, яке, на жаль, в переломний час iсторiї одне з перших перейшло у розряд банкрутiв. У 2000 роцi КСП "Україна" припинило своє iснування.
Село Орлiвка - газифiковане. "Голубий вогник" прийшов у 325 будинків. Газифiкацiя триває.

Видатнi люди

Iван Михайлович Веремiй на фронтах Великої Вiтчизняної воював з 1941 року. У 1945 роцi, за кiлька мiсяцiв до кiнця вiйни, танкiсту з Орлiвки присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу, а одразу пiсля неї - звання генерал-ма-йора. Проживав у Києвi. Його сину льотчику-випробувачу у 1984 роцi було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Помер Веремiй у 1997 роцi, за заповiтом похований в Орлiвцi.
Село найбільше постраждало від голодомору.
Люди вимирали цiлими сiм'ями. Неможливо читати спокiйно свiдчення очевидцiв того страшного часу. Трупи померлих голодною смертю валялися всюди, їх згрiбали i хоронили в однiй ямi. Навiть при наближеннi до села було чути трупний сморiд. У листопадi 2007 року в селi було вiдкрито пам'ятний знак - Хрест, як нагадування i вшанування безневинних жертв голодомору. На територiї села є i iншi пам'ятники - козацька могила, меморiальний знак на честь загиблих односельчан в роки вiйни, пам'ятник Невiдомому солдату в парку села, жертвам фашизму та героям громадянської вiйни.
Дiють фермерськi господарства.
У селi створено i працюють п'ять фермерських господарств, якi взяли у населення земельнi паї в оренду. Жодне з них не є правонаступником КСП "Україна". Першим утворилось у 2000 роцi ТОВ "Злагода", яке очолював I.I.Чорний. Потiм воно роздiлилось на два невеликих господарства.
I нинi ТОВ "Злагода", яким керує Л.В.Скорина, - одне з найбiльших в Орлiвцi. Воно орендує 240 гектарiв землi, в т.ч. 191 га рiллi. Тут працює 6 чоловiк, на сезоннi роботи запрошують ще двох працiвникiв. Ми побували в полi, де на сiвбi ярини були зайнятi два трактори: новий МТЗ i Т-74. Є три зернозбиральних комбайни, надаються послуги населенню. За одну виорану сотку в "Злагодi" беруть 7 грн. Є млин, де всi, хто бажає, за певну оплату можуть змолоти борошно.
Крiм "Злагоди", на орлiвських землях працюють ФГ "Лiсова поляна" (А.Е. Шабала), ФГ "Бабич" (Н.А.Бабич), ФГ "Мрiя-К" (Т.Г.Чорна) ФГ Мороза В.М. Орендує паї у орлiвцiв i СФГ "Колос" (В.В.Труш).
Храм науки
У Орлiвській ЗОШ І-ІІІ ст. навчається 72 учнi, працює 15 учителiв. Очолює педколектив Лiдiя Станiславiвна Носенко.
60 вiдсоткiв педагогiв мають вищу i першу категорiю. Директор школи Л.С.Носенко i вчитель української мови i лiтератури Н.М.Кулiченко -Вiдмiнники народної освiти. Надiя Михайлiвна - старший учитель.
У школi є комп'ютерний клас, працюють гуртки i секцiї, бiльшiсть - зi спортивним ухилом. Завдяки спонсорськiй допомозi шкiльна бiблiотека поповнилась чудовою лiтературою i є однiєю з кращих в районi.
На вартi здоров'я.
Орлiвська сiльська лiкарня стала вiдомою на всю Україну завдяки вiдчайдушному кроку керiвника лiкувального закладу. 14 травня 2003 року Владислав Цуприк у кабiнетi сiльського голови облив себе бензином i на очах у колег пiдпалив. До цього його пiдштовхнула безвихiдь: через непорозумiння мiсцевої та районної влади не був затверджений сiльський бюджет i декiлька мiсяцiв орлiвськi медпрацiвники не отримували зарплату. Надто дорогою цiною заплатив Владислав Iллiч за вiдновлення справедливостi - життям.
Нова лiкарня в Орлiвцi стала в дiю у 1993 році. Розрахована на 10 лiжок. Щодня по медичну допомогу до Орлiвської дiльничної лiкарнi звертаються люди трьох населених пунктiв - Орлiвки, Грабiвки та Смолянки (в них мешкає понад 3 тисячi жителiв). Головний лiкар - Ольга Iванiвна Цуприк.
Завдяки спонсорськiй допомозi в лiкарнi з'явились мiкроскоп, кардiограф, кольоровий телевiзор, комп'ютер. На першому поверсi поновлено лiнолеум.
"Світанок" знову світить
Найтеплiше крило школи вiддане пiд дитячий садок "Свiтанок", який вiдновив роботу з 1 вересня 2007 року. Його вiдвiдує 17 хлопчикiв i дiвчаток. Знайшлася тут робота для п'ятьох чоловiк, хоч i не на повну ставку. Спонсори з iнституту мiжнародних вiдносин подарували дiтлахам чимало чудових iграшок.




       
© КУЛИКІВСЬКА РАЙОННА РАДА, 2014